Тема інклюзії в Запоріжжі та доступності міста для людей з обмеженими можливостями зібрала сьогодні, 17 вересня, в Агенції регіональних ініціатив експертів та правозахисників.

17.09.2020

Алла Мурізіді та Артур Куліш, як представники Запорізького обласного відділення ВГОІ «Українська спілка Інвалідів – УСІ» та як люди, які самі мають інвалідність розповіли про ситуацію з доступністю в місті.
Шляхи, асфальт та бордюри на теперішній час є важкодоступними навіть для здорових людей. Пандуси та зручні в’їзди до супермаркетів, лікарень, бібліотек та шкіл майже повністю відсутні. Новітній електротранспорт, оснащений спеціальними в’їздами, не поспішає зупинятися перед людиною на візочку – водії не хочуть втрачати час та робити додаткові рухи.
Найгірше в ситуації те, що люди байдужі та пасивні, як на рівні виконавців, так і при звертаннях або скаргах до керівництва.
Особливої уваги потребують діти-інваліди, долями яких опікується Людмила Гончаренко, директорка КУ «Запорізького дитячого будинку-інтернату». Це питання державного рівня, яке повинно виглядати як всеукраїнська стратегія розвитку дітей-інвалідів та підтримки сімей, де є дитина-інвалід. Діти мають розвиватися і розуміти, що до них відносяться як до нормальних людей. Вони повинні повірити в себе та бути впевнені, що зможуть знайти своє місце у житті.
Правозахисник Микола Зінченко підкреслив, що законодавчо на Україні для людей з обмеженими можливостями все виглядає чудово. Наприклад, у статті  2 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазначено, що «Держава має піклуватися про людей з інвалідністю шляхом створення безперешкодного життєвого середовища». Також ці норми закону торкаються підприємств та органів влади.
Але насправді практично нічого з законів не виконується. Останні роки закони приймаються не на користь людей, а на користь держави, адміністративною відповідальністю нажаль нікого на сьогодні не налякаєш. Без впровадження дійсно караючих санкцій, проведення роз’яснювальних робіт, зміни законів на користь людини ситуація не зрушить с місця. Потрібна підтримка програм доступності на регіональному рівні, соціалізація та психологічна реабілітація людей з обмеженими можливостями з бюджетів міст.
«Ми такі ж люди, як ви. Тільки нам важче. Ми потребуємо вашої підтримки», — наголошують представники Української Спілки Інвалідів.