Черговий круглий стіл на тему «Головне багатство країни. Водні запаси України — проблеми і рішення» організувала Агенція регіональних ініціатив 12 червня 2020 року.

Агенція Регіональних ініціатив представила оновлений формат зустрічі, який поєднав традиційну бесіду з он-лайн зв’язком, що дозволить і в майбутньому залучати до висловлення думок експертів з різних міст та, навіть, країн.
Експерти, представники комунальних підприємств та контролюючих органів відповіли на актуальні питання щодо ситуації з басейном Дніпра та Приазов’я, стану води у головній річці України та можливості введення обмежень у використанні води.
Найбільш присутніх турбувало питання достатності водних ресурсів у зв’язку зі зміною клімату та аномально теплою безсніжною зимою. Присутня на зустрічі Інна Рибалко, начальник відділу водних відносин та басейнової взаємодії БУВР, підтвердила, що зима дійсно була малосніжна та дуже тепла, в березні та квітні випало всього 21-27% місячної норми опадів, але травень з його зливами змінив ситуацію на краще. Окрім того, ще взимку була створена міжвідомча комісія, яка з лютого 2020 року постановила акумулювати воду у водосховищах. Тому зараз, при наповнюванні водосховищ на 95%, хвилюватися про недостатність водних ресурсів не має жодних підстав.
Представниця КП «Водоканал» Олена Мельник теж підтвердила, що, попри всі природні зміни, вода у річці Дніпро – нашого основного водопостачальника, стала навіть краще у порівнянні з попереднім роком. Спираючись на якісні показники кольоровості та мутності можна говорити про покращення стану питної води.
Але інші запрошені експерти висловились не настільки оптимістично. Євген Тулушев, лікар з комунальної гігієни лабораторного центру МОЗ України, розповів, що нажаль санітарні правила та стандарти охорони водойм булі відмінені, в наш час не існує єдиних нормативів, дуже скоротився обсяг моніторингу вод. Берега Дніпра безконтрольно забудовуються, мілкі річки перетворюються на стічні канави та калюжі. Найгірша ситуація з колодязною водою, якість якої наразі навіть не контролюється та не досліджується. Все це негативно впливає на санітарно-епідеміологічні та мікробіологічні показники водних ресурсів.
Заступник директора науково-виробничого центру «Запоріжгідропроект» Вікторія Усачева, привела приклад ПАТ «Запоріжсталь», як одного з найголовніших підприємств Запоріжжя, яке не тільки забезпечує місцями праці більшу частину міста, але й дійсно переймається екологією та вкладає чималі кошти в модернізацію підприємства. Залучення новітніх технологій дозволило зменшити кількість та якість забруднень, що підтверджується щомісячними моніторингами в місцях скидання стоків підприємством та щорічною відзнакою всеукраїнського проекту Екотрансформація як лідеру екоінвестицій.
Більш глобальну картину стану водних ресурсів України присутнім подала Людмила Циганок, президент Професійної асоціації екологів України, шеф-редактор журналу «Ecobusiness. Екологія підприємства». За її словами, в України відсутня культура ставлення до води як до природнього ресурсу. Земля, руда, газ для нас – це ресурс, а вода – щось природне, що завжди існує та буде існувати. В Україні відсутня єдина державна водна політика, єдине законодавство, водопровідні мережі зношені на 70-75% та капітально не ремонтуються. Проблема питної води розглядається дуже однобоко, досліджуються тільки викиди та забруднення води великими промисловими підприємствами. Тільки реальна робота по виміру стратегічного запасу питної води, впровадження стандартів якості використовування водних ресурсів, створення єдиного інституту державного контролю і регулювання та глобальний комплексний погляд на проблему води можуть змінити ситуацію на краще.
Всі запрошенні представники організацій також наголосили, що одним з головних завдань є зміна ставлення нинішнього та виховання підростаючого покоління в дусі поваги до водних ресурсів, закликали до проведення соціальних акцій та ініціатив для формування екосвідомості та екокультури.